Піклуватися про дітей своїх працівників – давня традиція нашого підприємства. Жодні складнощі не можуть завадити нашій енергокомпанії робити життя найменших представників суспільства цікавим, веселим та безтурботним.

5 червня на подвір’я головного офісу ВАТ «Полтаваобленерго» наче хтось висипав яскраве конфетті – це на влаштоване заради них свято прийшли діти працівників підприємства разом зі своїми батьками. 110 малюків віком від 2 і до 13 років – це вам не жарти! Взагалі-то планувалося, що спочатку діти малюватимуть на асфальті свої кольорові фантазії. Але корективи внесла погода. Дрібний дощик, що зарядив з самого ранку, змусив змінити плани. Діти, щоправда, на це рюмсання неба готові були й не зважати, але ж, на жаль, малювати на мокрому асфальті просто неможливо.

Щоправда, зіпсувати дитяче свято жодні погодні примхи були не в змозі. Адже дорослі подбали про те, щоб за будь-яких умов дійство відбулося. Тож дітей запросили у спортзал, де на них чекали веселі танці, спільні ігри та конкурси, а головне – зустріч з такими знайомими казковими героями. Ось працівник друкарні Віктор Чернявський в образі Чарівного олівця пояснює плаксивій дівчинці Галинці, що життя без друзів – нудне й невеселе, але ж товаришів собі завжди можна знайти! Ось у колі дітлахів з’являється Червона Шапочка – Юля, донька медсестри Тетяни Заїки, і разом з нею діти мандрують в Африку, де, як відомо «крокодилы, бегемоты, обезьяны, кашалоты и зеленый попугай». Ось на імпровізовану сцену на мітлі влітає Олена Разбакова – сьогодні вона чарівна і зовсім не зла Баба Яга. Ось разом з дітьми плескають у долоні, стрибають і танцюють веселі клоуни – Тетяна Зезекало, Валентин Палішко та Юлія Клітна. Персонаж Олександра Сулими змусив дітей замислитися: який же кіт перед ними – Матроскін чи Леопольд? Але перші ж акорди знайомої пісеньки все розставили на свої місця. Не налякала дітей і поява розбійників на чолі з Атаманшею – Валентиною Вовк. Адже побешкетувати з такими «професійними розбишаками» - справді весело. Тим більше, що виявилися вони ніякими не «бяками-буками», а хлопцями дійсно товариськими. Ну, а найбільше захвату – причому не лише в дітей, а й у їхніх батьків – викликав вихід Миколи Пономаренка в образі Водяника. Кумедно ляскаючи по підлозі ластами та погладжуючи довжелезну зелену бороду, він так щиро затягнув: «Я Водяной, я Водяной, никто не водится со мной», що вмить став найпопулярнішим персонажем свята. Бажаючих сфотографуватися з ним вишикувалася ціла черга!

Після таких розваг непогано б і підкріпитися. Кухарі нашої їдальні подбали, щоб святковий обід припав дітям до вподоби. Усі приготовані страви – не лише корисні та смачні, а ще й оздоблені крихітними барвистими парасольками та клоунами. Так що і перше, і друге, і десерт, прикрашені з такою любов’ю, пішли «на ура»!

Ну і, звісно, у день народження всіх на світі дітей неможливо було обійтися без подарунків. На виході з їдальні усім маленьким учасникам дійства вручали пакети. А там і фарби, і пензлики, і гарні альбоми – є, де розгулятися дитячій фантазії, якщо в один із літніх днів погода буде не надто приязною до малюків.

І, нарешті, фінальний акорд – яскравий «кулькопад». Начебто і звична вже справа, але водограй різнокольорових кульок, що летять з неба, щоразу викликає у дітей непередаване захоплення. Додому кожен малюк вирушав з букетом повітряних кульок, міцно тримаючи батьків за руки – очевидно, щоб з поривом вітру не піднятися раптом у небо. І як же приємно було дорослим організаторам свята чути таке щире від усміхненого хлопчика з русявим чубчиком: «Бабуня, знаєш, свято вдалося!».